Обличчя хмельницького Майдану: де зараз ті, хто починав революцію в місті

• У матеріалі аналізуємо шлях ключових активістів - від першої ночі під ОДА до сьогоднішньої роботи у міськраді, волонтерських організаціях та міжнародних проєктах.

Степан Кушнір

В ніч на 22 листопада хмельничанин Степан Кушнір побачив у стрічці Facebook хвилю невдоволення населення щодо скасування курсу на інтеграцію з ЄС тодішнім президентом Віктором Януковичем. Відразу ж він пише знайомим з активною громадянською позицією – збиратися на Майдані. Тоді до будівлі Хмельницької ОДА вийшло 8 людей, які простояли до ранку. Степан згадував: із ними стояв таксист, якому пояснили - чому варто підтримати цю акцію протесту. Зранку 22 листопада Степан пише в себе на сторінці публікацію з закликом збиратися о 13:00 біля пам'ятника “Віра. Надія. Любов”. Потім він пригадував: після тієї ночі активно телефонував представникам політичних партій з пропозицією теж виходити на Майдан. Вони, однак, не поспішали, чекаючи вказівки згори. Та механізм було запущено і з вечора 22 листопада небайдужі хмельничани стали виходити на площу перед ОДА щовечора. 

Сьогодні Степан Кушнір є головою громадської організації “Хмельницький енергетичний кластер”, що займається питаннями енергонезалежності, адаптацією регіону до зміни клімату та стратегією сталого розвитку. Один з проєктів ГО - встановлення в Хмельницькому приладів вимірювання якості повітря. 

Олег Черненко

“Я з температурою лежав вдома і мені о першій годині ночі зателефонував Степан Кушнір, закликавши долучитися до протесту”, - так згадував ніч на 22 листопада один із перших учасників Революції Гідності в Хмельницькому Олег Черненко. Перші кілька днів акцій протесту під ОДА, з його слів, були малочисельними: журналістів, які приходили їх висвітлювати, було більше, ніж самих учасників. Так само їх ігнорувала й місцева влада, в особі тодішнього голови ОДА Василя Ядухи. Мовляв, хочете збиратися - збирайтеся. “Не хочеться перебільшувати свою роль, але до нас почали доєднуватися люди після того, як подивилися у телевізорі загальноукраїнські новини” - говорив Олег Черненко. 

За кілька днів громадські активісти передали правління Євромайданом опозиційним до Януковича партіям, розповідав в інтерв'ю активіст: “Будьмо реалістами: у них більший людський потенціал в особі членів партій, вони забезпечені звуковою апаратурою. Їхні акції мали вищий рівень організації”. Хоча визнавав, що це певним чином загальмувало події: багато хмельничан відмовлялись виходити на протести через символіку на Майдані політичних партій. Непартійні активісти переконували прибрати її, адже мета у всіх була одна - відставка президента Януковича та подальша євроінтеграція. 

Після Революції Гідності Олег Черненко працював у громадському секторі. Зокрема, був регіональним аналітиком громадського руху “Чесно”, що займається аналізом діяльності політичних осіб. В квітні 2023 року його призначили директором Агенції розвитку Хмельницького - комунальної установи Хмельницької міськради. Тоді ж він опублікував декларацію, де у власності родини було вказано три квартири, два нежитлових приміщення, 300 тис. гривень та 8 тис. доларів США готівкою. В квітні 2025 року Олега Черненка звільнили з посади за згодою сторін. Зараз він працює в європейській програмі в Україні “Антикорупційна ініціатива ЄС”

Олександр Симчишин

Теперішній Хмельницький міський голова Олександр Симчишин на початку Євромайдану був депутатом міської ради від всеукраїнського об'єднання “Свобода”. Він був одним із перших політиків Хмельницького, хто зреагував на нічну акцію під ОДА. 22 листопада приблизно о 17-й годині Симчишин публікує допис у Facebook про початок акції протесту проти згортання курсу на інтеграцію з ЄС. Ближче до 19 години на Майдані збирається близько 100 людей, а “Свобода” розставляє свої партійні намети. Фактично, свободівці були першою політичною силою, що зреагувала на прохання громадських активістів виходити під ОДА та збирати людей. Наступного дня на Майдан підтягнулась і “Батьківщина”. 

За спогадами Олега Черненка, громадські активісти, що організували Майдан, переконували політичні сили не використовувати партійну символіку, адже всі були за одну ідею. Із допису Олександра Симчишина стає відомо, що політики зголосилися з цим 27 листопада, взявши приклад із київських однопартійців. “Громадськість і політики повинні бути разом!” - писав Олександр Симчишин. З того часу він постійно на Майдані та стає одним із лідерів революційного руху в Хмельницькому, регулярно їздить на Майдан до Києва і закликає це робити інших учасників акцій протесту. Пізніше в інтерв'ю посадовець згадував реакцію хмельничан на штурм Київського Майдану Беркутом: 

“Люди, перебуваючи у Хмельницькому, бачили через екрани телевізорів кров, вогонь, оскаженілі атаки «Беркута». Однак, коли стала потреба підтримати у боротьбі Київ, в автобусах не було вільного місця. З гімном України на устах прості лікарі, вчителі, студенти їхали, знаючи, що їх чекатиме, можливо, смерть. Я зрозумів, революція перемогла у першу чергу в свідомості кожного з нас, оскільки світле майбутнє держави стало головнішим за смерть”. 

24 січня Олександр Симчишин був у числі протестувальників, що зайшли до обласної ради, де того дня відбувалась сесія. Хотіли, аби і голова облради, і депутати стали на їхній бік. Та поговорити з головою ОДА Василем Ядухою, який встиг втекти з будівлі. За спогадами очевидців, тоді до учасників революції було застосовано сльозогінний газ. 

“Але мітингувальники зайшли в приміщення, зайняли кабінети. Олександр Симчишин став в.о. голови ОДА, Леся Стебло була заступником”, - згадувала учасниця Революції Гідності Ірина Ковалевська. 

Із 2014 року Симчишин працював заступником голови Хмельницької облдержадміністрації, з жовтня 2014 по березень 2015-го року виконував обов'язки голови. В листопаді 2015 року його було обрано Хмельницьким міським головою. В 2020 році він знову виграв місцеві вибори з підтримкою виборців 86,83% і наразі, через продовження воєнного стану, і надалі залишається на посаді. Читайте також: Зарплата Симчишина та заступників у 2025 році: скільки отримали посадовці Хмельницького

Юрій Смаль

Свободівець Юрій Смаль на початку Майдану в Хмельницькому став  комендантом наметового містечка, яке розгорнули на площі. Тоді займався збором коштів і всього необхідного для підтримки Майдану в Києві, на який регулярно їздили хмельничани До січня 2014 року на площі перед облдержадміністрацією відбувалися мирні зібрання хмельничан. Але після перших розстрілів в Києві Небесної Сотні, 24 січня перед будівлею протестувальники почали зводити барикади. Тоді Юрій Смаль говорив: “Це буде перша попереджувальна барикада від українського народу. Якщо треба, ми захопимо раду”. Перед ОДА мітингувальники зробили коридор, аби запускати всіх чиновників під контролем громади. 

24 січня, коли учасники Майдану увійшли до будівлі Хмельницької обласної ради, сформувалась Народна Самооборона, яку Юрій Смаль очолив. Її завданням було простежити, аби так звані “гарячі голови” не пошкодили майно і не наробили помилок, які могли б підпасти під кримінальну відповідальність. Самооборона патрулювала вулиці Хмельницького, аби не допустити зіткнень, а також стежила за будівлею СБУ після стрілянини 20 лютого, коли загинули люди. Офіційно Євромайдан в Хмельницькому завершився в березні 2014 року.

На місцевих виборах до Хмельницької обласної ради в 2015 році Юрій Смаль зайшов від політичної партії “Всеукраїнське об'єднання “Свобода” та був членом депутатської групи “Протидія політичним репресіям та захист здобутків Революції Гідності”.  Тоді в інформації було вказано, що він перебував на пенсії. Юрій Смаль також є керівником благодійного фонду “Волонтери Поділля”, що був заснований в 2014 році і займається допомогою Збройним Силам України. В 2020 році його повторно обрали депутатом обласної ради від політичної партії “Команда Симчишина”, наразі Юрій Смаль є членом постійної комісії з питань бюджету та фінансів.  В 2023 році, після релігійного скандалу з побиттям військовослужбовця Свято-Покровський храм міста Хмельницького перейшов до Православної церкви України, а Юрія Смаля було обрано головою зборів. 

Леся Стебло

В Хмельницькому Леся Стебло нині відома, як виконавча директорка громадської організації “Захист - об'єднання волонтерів”. До початку Революції Гідності Леся Стебло була чиновницею: в 2006 році працювала начальником відділу сім'ї, молоді та спорту Хмельницької РДА.  В 2012 році йде в політику - вступає в партію “Удар”, пізніше стає головою міської організації. Саме як політична діячка, потрапляє на Євромайдан у Хмельницькому. В інтерв'ю згадувала, що була представницею “Удару” в місті, коли більшість однопартійців перебували на Майдані в Києві. “Я розуміла, що відповідальність за партію, за тих людей, які тут, на місці, лежала на мені”, - говорила Стебло. За спогадами інших учасників подій, Леся Стебло разом із Олександром Симчишиним були ведучими всіх зібрань. 

Була вона і серед тих активістів, які зайшли до будівлі обласної ради 24 січня. Тоді мітингувальники зайняли кабінети, а Леся Стебло стала заступницею в. о. голови облдержадміністрації Олександра Симчишина. 16 березня 2014 року новим головою облдержадміністрації стає Леонід Прус. Лесю Стебло призначають керівником апарату адміністрації. 

Вже за кілька місяців на посаді чиновниця натикається на критику вчорашніх побратимів, з якими стояла на Майдані. Представники ГО “Хмельницький майдан” пропонують головам ОДА та обласної ради започаткувати День влади і щомісяця звітувати про роботу перед громадськістю. Тодішній голова облради Іван Гончар в офіційній відповіді погоджується на цю пропозицію. Натомість, Леся Стебло - відмовляється. Головуючий “Хмельницького Майдану” Алім Міщук назвав такі дії “зразком абсолютного бюрократичного хамства”. В липні 2015 року Лесю Стебло, разом із Олександром Симчишиним звільнили з посад в ОДА. 

Із 2014 року і до сьогодні Леся Стебло займається допомогою армії. Є головою громадської організації “Тепло рідних сердець”, у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення була однією з засновниць “Захист - об'єднання волонтерів”. З літа 2022 року вона також є постійною координаторкою безстрокової акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих, що відбувається щоп'ятниці в центрі Хмельницького біля “Дитячого світу”.   

Алім Міщук

Один із найактивніших учасників Революції Гідності в Хмельницькому, на період тих подій - голова громадської організації “Підприємці Поділля”. В січні 2014 року увійшов до Всеукраїнського об'єднання “Майдан”, що взяла на себе функцію Штабу національного спротиву: підготовка мітингів, відправка протестувальників до Києва. Пізніше очолив місцеву організацію. 

18 лютого Міщук із декількома соратниками перебували під стінами обласного управління СБУ та були свідками того, як працівники спецслужби підпалювали документи. Вранці знайомий Аліма Міщука із відомства просив його не допустити походу протестувальників до будівлі управління. Сам Міщук потім фігурував як свідок розстрілів під СБУ Дмитра Пагора та Людмили Шеремет.  21 лютого Алім Міщук виступив із заявою, що рада ГО “Майдан” береться за стабілізацію ситуації в місті та виступає проти анархії.  

В травні 2014 року його призначили головою Волочиської райдержадміністрації. Однак після призначення жителі району виступили проти цього та заблокували йому вхід до будівлі. Врешті, рішення про призначення було відкликано. Сам Алім Міщук зазначав, що проти виступили конкретні особи - підприємці Олег Собуцький та Сергій Лабазюк. 

В 2018 році Міщук склав повноваження голови Ради “Майдану” та вийшов із громадської організації. Свій вчинок пояснив роботою в Аграрній партії України. Із відкритих джерел відомо, що Алім Міщук 4 рази брав участь у виборах та не був обраний: двічі до Верховної Ради України, до Хмельницької обласної та міської рад.

Авторка - Діана Колесник

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.